Про акредитацію органів з оцінки відповідності| вiд 17.05.2001 № 2407-III

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

          Про акредитацію органів з оцінки відповідності

     ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 32, ст. 170 )

     Цей Закон   визначає  правові,  організаційні  та  економічні 

засади акредитації органів з оцінки відповідності в Україні.

                             Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

     У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

     акредитація - процедура,  у ході якої  національний  орган  з 

акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи 

чи відповідного органу з  оцінки  відповідності  виконувати  певні 

види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль);

     орган з   контролю   -   орган,   який   здійснює  оцінювання 

відповідності шляхом спостережень і висновків, які супроводжуються 

відповідними вимірами, випробуваннями і калібруванням;

     оцінка відповідності  -  діяльність,  пов'язана з визначенням 

того,  що продукція,  системи якості,  системи управління  якістю, 

системи   управління  довкіллям,  персонал  відповідають  вимогам, 

встановленим законодавством;

     система якості - сукупність взаємопов'язаних та  взаємодіючих 

елементів    організаційної   структури,   визначених   механізмів 

відповідальності,  повноважень та процедур  організації,  а  також 

процесів  та  ресурсів,  які  забезпечують  здійснення  загального 

керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам;

     система управління якістю -  сукупність  органів  і  об'єктів 

управління,  взаємодіючих  за  допомогою  матеріально-технічних  і 

інформаційних засобів під час управління якістю продукції;

     система управління  довкіллям  -  сукупність   організаційної 

структури,  діяльності  та  відповідних  ресурсів  і  методів  для 

формування,  здійснення,  аналізу   і   актуалізації   екологічної 

політики;

     орган з    оцінки    відповідності    -   випробувальна   або 

калібрувальна лабораторія, орган з сертифікації, орган з контролю, 

які  провадять  діяльність у сфері оцінки відповідності продукції, 

процесів, послуг і персоналу вимогам, встановленим законодавством;

     нормативний документ -  документ,  який  встановлює  правила, 

загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх 

результатів.

     Стаття 2. Сфера дії Закону

     Цей Закон  регулює  правовідносини,  пов'язані з акредитацією 

органів  з  оцінки  відповідності,  та   поширюється   на   органи 

виконавчої  влади,  органи місцевого самоврядування,  національний 

орган  з  акредитації,  підприємства,   установи   і   організації 

незалежно  від  форми  власності  та  виду діяльності,  що діють в 

Україні (далі - підприємства, установи, організації).

     Стаття 3. Законодавство України у сфері акредитації

     Законодавство України у сфері акредитації складається з цього 

Закону та інших нормативно-правових актів,  що регулюють відносини 

у цій сфері.

     Стаття 4. Мета акредитації

     Метою акредитації є:

     забезпечення єдиної   технічної   політики   у  сфері  оцінки 

відповідності;

     забезпечення довіри  споживачів  до   діяльності   з   оцінки 

відповідності;

     створення умов  для взаємного визнання результатів діяльності 

акредитованих органів на міжнародному рівні;

     усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

     Стаття 5. Основні принципи діяльності з акредитації

     Діяльність з  акредитації   базується   на   таких   основних 

принципах:

     забезпечення рівності    прав,    законних   інтересів   усіх 

заінтересованих сторін;

     загальнодоступності та  неупередженості  проведення  робіт  з 

акредитації;

     прозорості діяльності з акредитації;

     професійної компетентності виконавців робіт;

     добровільності акредитації;

     забезпечення участі  органів  виконавчої влади та громадських 

організацій на паритетній основі;

     застосування гармонізованих з міжнародними  та  європейськими 

стандартами вимог щодо акредитації;

     дотримання суспільних інтересів;

     конфіденційності інформації, отриманої в процесі акредитації.

                            Розділ II

               ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ З АКРЕДИТАЦІЇ

     Стаття 6. Національний орган з акредитації

     Акредитація здійснюється національним органом з акредитації.

     Національний орган з акредитації  є  державною  неприбутковою 

організацією, яка утворюється центральним органом виконавчої влади 

з питань економіки.

     Положення про національний орган з акредитації затверджується 

центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

     Центральний орган  виконавчої влади з питань економіки не має 

права втручатися в діяльність з акредитації національного органу з 

акредитації.

     Національний орган   з   акредитації  очолює  керівник,  який 

призначається  на  посаду  і  звільняється  з  посади  центральним 

органом виконавчої влади з питань економіки.

     До складу національного органу з акредитації входять:

     Рада з акредитації;

     технічні комітети з акредитації;

     комісія з апеляцій.

     Основними функціями національного органу з акредитації є:

     акредитація органів   з   оцінки  відповідності  з  подальшим 

контролем  за  їх  відповідністю  вимогам  акредитації,  прийняття 

рішення щодо акредитації, її поновлення, тимчасового зупинення або 

визнання недійсною;

     розроблення правил   процедур    і    затвердження    програм 

акредитації  органів  з  оцінки відповідності,  а також здійснення 

контролю за їх відповідністю вимогам акредитації;

     організація навчання,  підготовки персоналу з  акредитації  і 

надання   йому  повноважень  провадити  діяльність  з  акредитації 

відповідно до вимог, встановлених законодавством;

     ведення реєстрів    акредитованих    органів     з     оцінки 

відповідності, а також персоналу з акредитації;

     представництво та   участь   від   України   у   міжнародних, 

європейських та інших регіональних організаціях з акредитації;

     укладання в установленому законодавством порядку  міжнародних 

договорів  про  співробітництво  та  взаємне  визнання акредитації 

органів з оцінки відповідності;

     участь у роботі щодо гармонізації  нормативно-правових  актів 

та   нормативних   документів   з  міжнародними  та  європейськими 

правилами і стандартами,  які визначають вимоги  до  національного 

органу з акредитації та акредитованих органів;

     ведення фонду   нормативно-правових   актів   і   нормативних 

документів з питань акредитації;

     організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.

     Стаття 7. Рада з акредитації

     Рада є  дорадчо-наглядовим  органом  національного  органу  з 

акредитації.   Рада   з  акредитації  формується   на   паритетних 

засадах з:

     представників центральних органів виконавчої влади;

     представників акредитованих органів з оцінки відповідності;

     представників підприємств,    установ     та     організацій, 

Національної  академії  наук  України,  інших наукових установ  та 

громадських організацій.

     Основними функціями Ради з акредитації є:

     розроблення рекомендацій щодо  формування  політики  в  сфері 

акредитації та нагляд за її проведенням;

     нагляд за  здійсненням  акредитації  відповідно до принципів, 

норм  та   вимог,   встановлених   у   цьому   Законі   та   інших 

нормативно-правових актах;

     надання рекомендацій  щодо  затвердження  правил  процедур та 

управління проведенням робіт з акредитації,  здійснення контролю і 

розгляду  апеляцій,  в  тому  числі  визначення  розміру зборів за 

послуги в сфері акредитації;

     погодження кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації 

персоналу з акредитації, складу атестаційної комісії персоналу;

     затвердження та увільнення членів комісії з апеляцій;

     погодження положення про комісію з апеляцій та змін до нього;

     підготовка пропозицій   стосовно   контролю   за  здійсненням 

акредитації та організаційно-фінансовою  діяльністю  національного 

органу з акредитації;

     прийняття рекомендацій  щодо  укладення міжнародних договорів 

про співробітництво та  взаємне  визнання  акредитації  органів  з 

оцінки  відповідності;

     розгляд щорічного звіту про діяльність національного органу з 

акредитації.

     Положення про Раду  з  акредитації  та  її  склад  затверджує 

центральний орган виконавчої влади з питань економіки.

     Стаття 8. Технічні комітети з акредитації

     Технічні комітети   з  акредитації  створюються  національним 

органом з акредитації.

     Основними функціями технічних комітетів з акредитації є:

     розроблення методичних рекомендацій з питань акредитації;

     визначення спеціальних   вимог   і    додаткових    критеріїв 

акредитації у відповідних сферах,  підготовка і подання пропозицій 

національному органу з акредитації.

     Положення про технічні комітети затверджує національний орган 

з акредитації.

     Стаття 9. Комісія з апеляцій

     Орган з  оцінки  відповідності  може оскаржити дії та рішення 

національного органу з  акредитації  щодо  відмови  у  акредитації 

шляхом  подання  апеляції  до  комісії  з  апеляцій або в судовому 

порядку.

     Положення про  комісію   з   апеляцій   затверджує   керівник 

національного органу з акредитації.

     Стаття 10. Органи з оцінки відповідності, які можуть бути 

                акредитовані національним органом з акредитації

     Відповідно до цього Закону можуть бути акредитовані органи  з 

оцінки відповідності будь-якої форми власності, а саме:

     випробувальні та калібрувальні лабораторії;

     органи із сертифікації продукції, процесів та послуг;

     органи із   сертифікації  систем  якості,  систем  управління 

якістю, систем управління довкіллям;

     органи із сертифікації персоналу;

     органи контролю.

     Стаття 11. Порядок проведення акредитації

     Акредитація органів  з  оцінки   відповідності   здійснюється 

національним  органом  з акредитації в порядку,  встановленому цим 

Законом  та   іншими   нормативно-правовими   актами,   прийнятими 

відповідно до нього.

     Порядок проведення акредитації повинен включати:

     подання заявки  органом з оцінки відповідності (заявником) на 

акредитацію чи розширення сфери його діяльності;

     надання заявником інформації та документації,  необхідної для 

акредитації;

     призначення групи аудиторів з акредитації;

     складання програми робіт з акредитації та інформування про це 

заявника;

     проведення аналізу наданої інформації та документації;

     проведення перевірки заявника на місці;

     аналіз зібраних  матеріалів  і  складання  акта  перевірки  з 

рекомендаціями щодо акредитації або про відмову в акредитації.

     Рішення про   акредитацію   органів  з  оцінки  відповідності 

приймає  керівник  національного  органу  з  акредитації.  У  разі 

прийняття  рішення  про  акредитацію органу з оцінки відповідності 

йому видається атестат про акредитацію встановленого зразка,  який 

має  строк  дії  до  трьох років,  та надається право використання 

національного знака з акредитації.  У разі прийняття  рішення  про 

відмову   в   акредитації   надсилається   (видається)  заявникові 

повідомлення в письмовій формі про відмову в акредитації,  в якому 

визначаються підстави такої відмови.

     Національний орган    з   акредитації   періодично   здійснює 

перевірку акредитованих органів з  оцінки  відповідності.  У  разі 

виявлення  порушень  законодавства у сфері акредитації він приймає 

рішення про    тимчасове  зупинення  дії  або  визнання  недійсним 

атестата про акредитацію.

     Національний знак  акредитації  -  знак,  який засвідчує,  що 

організація,  яка використовує цей знак, акредитована національним 

органом з акредитації.

     Опис та  правила застосування національного знака акредитації 

встановлюються  центральним  органом  виконавчої  влади  з  питань 

економіки.

     Стаття 12. Обов'язки акредитованих органів з оцінки 

                відповідності

     Акредитовані органи з оцінки відповідності повинні:

     дотримуватися вимог   нормативно-правових   актів   у   сфері 

акредитації, на відповідність яким вони акредитовані;

     посилатися на  акредитацію  тільки  стосовно  тих  робіт,  на 

здійснення яких їх було акредитовано;

     оплачувати всі роботи, пов'язані з їх акредитацією;

     припинити посилання на акредитацію у  своїй  документації  та 

рекламі  у разі припинення дії або визнання недійсним атестата про 

акредитацію.

     Стаття 13. Відповідальність за порушення законодавства 

                України у сфері акредитації

     Особи, винні  у  порушенні  законодавства  України  у   сфері 

акредитації, несуть відповідальність згідно з законами України.

                            Розділ III

                   ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ 

                           АКРЕДИТАЦІЇ

     Стаття 14. Джерела та напрями фінансування

     Джерелами фінансування робіт з акредитації є:

     кошти, отримані як оплата робіт з акредитації;

     кошти Державного бюджету України;

     інші кошти, передбачені законом.

     Фінансуванню в  межах  виділених  бюджетних  коштів  у  сфері 

акредитації підлягають:

     науково-дослідні роботи;

     розроблення проектів нормативно-правових актів та нормативних 

документів з питань акредитації;

     участь у    роботі   міжнародних,   європейських   та   інших 

регіональних організацій.

     Стаття 15. Оплата робіт з акредитації

     Розмір та порядок оплати робіт з  акредитації  встановлюється 

відповідно до правил визначення вартості робіт з  акредитації, які 

затверджуються  центральним  органом  виконавчої  влади  з  питань 

економіки.

     Національний орган   з  акредитації  доводить  до  загального 

відома інформацію про розмір оплати робіт у сфері акредитації.

                            Розділ IV

                    МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

     Стаття 16. Міжнародні договори

     Якщо міжнародним договором,  згода  на  обов'язковість  якого 

надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що 

передбачені цим  Законом,  то  застосовуються  норми  міжнародного 

договору.

                             Розділ V

                       ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. Кабінету  Міністрів  України  протягом трьох місяців з дня 

набрання чинності цим Законом:

     підготувати та внести до Верховної Ради України законопроекти 

щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

     прийняти нормативно-правові   акти,  що  випливають  з  цього 

Закону;

     забезпечити приведення  своїх  нормативно-правових  актів,  а 

також  нормативно-правових  актів міністерств та інших центральних 

органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону.

     3. До  створення  національного  органу  з  акредитації  його 

функції   виконує   спеціально   уповноважений  центральний  орган 

виконавчої  влади   з   питань   стандартизації,   метрології   та 

сертифікації.

     4. Атестати   акредитації  органів  з  оцінки  відповідності, 

видані у державній системі сертифікації продукції і послуг,  чинні 

до  закінчення  строків  їх  дії.  При  цьому нагляд за діяльністю 

органів з  оцінки  відповідності  здійснює  національний  орган  з 

акредитації.

 Президент України                                         Л.КУЧМА

 м. Київ, 17 травня 2001 року 

          N 2407-III